Кожна людина на певному етапі свого розвитку зіштовхується з питанням відокремлення від батьківської опіки та батьківського впливу. Цей процес називається “сепарація”. На перший погляд, це простий природний процес, але часто це викликає труднощі, певні психологічні бар’єри.

У цій статті ми окреслимо проблематику екологічної сепарації, питання з якими зіштовхуються батьки та діти й спробуємо дати певні поради, які цей процес полегшать.

Що таке сепарація: розповідає психолог

Для початку варто окреслити конкретне визначення поняття “сепарація”. Сепарація від батьків - це процес психологічного, емоційного та матеріального відокремлення дитини, результат якого свідчитиме про те, що вона стає повноцінною окремою особистістю, яка має свободу і відповідальність. Процес сепарації ні в якому разі не тотожний з псуваннями стосунків з батьками чи їх розривом. Навіть навпаки, результат успішного відокремлення - це більш міцні стосунки з батьками, перехід їх на новий рівень.

Сепарована людина стає повністю незалежною, окремою особистістю, яка вміє розв'язувати свої проблеми, брати відповідальність за життєві обставини та впевнено рухатися вперед. 

Як і будь-який процес, процес відокремлення від батьків включає багато аспектів. Давайте їх розглянемо.

• Емоційний аспект. Він формує самостійну особистість, ідентифікацію себе як окремої людини, яка не потребує постійних схвалень від значущих дорослих. Це вміння допомагає людині брати відповідальність за свої дії та рішення, а значить і нести за них відповідальність, не ховаючись за спиною дорослих. Також, емоційний аспект передбачає вміння будувати здорові взаємини з іншими. 
• Соціалізація. У процесі сепарації дитина вчиться будувати своє оточення та стосунки без батьківського впливу. Дитина вчиться вирішувати конфлікти, або навіть їх попереджати; обирає коло спілкування та партнера, не озираючись на думку батьків. 
• Матеріальний аспект. Звісно, сепарація підштовхує до того, аби бути матеріально незалежним. Молода людина шукає варіанти заробітку, навчання, думає про перспективу. Адже усвідомлення, що вона має певну матеріальну залежність від батьків заважає сепаруватися. У цьому аспекті важливо, що зростають навички фінансової грамотності, планування майбутнього та свідомо ставитися до грошей. 
• Фізичний аспект. Це про вміння самостійно вести побут та вміння піклуватися про себе. 

Сепарація дитини: як це відбувається

Сепарація відбувається не одномоментно. Це тривалий процес, який має кілька певних вікових етапів. На кожному з цих етапів потрібна увага та розуміння від батьків, аби цей процес пройшов екологічно. Етапів виділяють три: підлітковий вік, молодший дорослий вік та дорослий вік. Розгляньмо ці вікові етапи детальніше.

Підлітковий вік, 13-17 років.
Цей етап характеризується тим, що в дитини починають формуватися власні цінності, переконання та, як правило, певні бунтівні настрої. Все це є нормальним процесом, до якого батьки мають ставитися з розумінням. У цьому віці проявляються перші ознаки того, що дитина прагне незалежності, через що часто виникають суперечки з дорослими. Дитина прагне самостійності, проте не зажди усвідомлює відповідальність. 

Завдання батьків – давати дитині простір для самостійності, але дозовано. Щоб дитина брала відповідальність за власні вчинки та рішення. Пам’ятайте, що ваша підтримка дуже важлива в цьому віці. Саме підтримка, а не наставництво. 

Молодший дорослий вік, 18-24 роки.
Дитинство вже скінчилось і молода людина починає робити перші великі кроки в доросле життя, а саме: вступає до університету, переїжджає від батьків та вступає у перші серйозні стосунки. Сміливо можна сказати, що цей етап відрізняється тим, що дитина фізично відокремлюється від батьків, будує матеріальну базу для самостійного життя.
За здорової моделі стосунків з батьками, дитина вже на практиці отримує розуміння важливості фінансової грамотності. Вона вчиться планувати наперед, ставити цілі, розуміти складнощі, які має пройти. Тут батькам дуже важливо “тримати руку на пульсі”, але не втручатися, якщо є усвідомлення, що процес контрольований. Навіть наявність певних проблем - це нормально, бо на помилках вчаться.  Головна ціль це дати дитині отримати свій досвід, адже маючи його, вона зможе більш спокійно сприймати інші виклики, якими сповнене доросле життя.

Дорослий вік, 25 років.
Якщо два попередні етапи минули успішно, і дитина навчилася брати відповідальність за власні вчинки та володіє навичками фінансової грамотності, то на цьому етапі емоційна залежність від батьків зводиться до мінімуму або зникає. (Важливо відрізняти емоційну залежність та емоційний зв’язок. Останній, на відміну від першого, триває протягом всього життя і це є здоровим проявом взаємин батьків та дітей.) Саме момент емоційної незалежності характеризує останній етап сепарації.

Навіть маючи успішний досвід життя без батьків, молода людина може жити з психологічною прив’язкою до них. У цьому віці ще може бути присутня тривога про те, що подумають батьки, а значить, встановлення власних великих цілей та формування цінностей може бути під загрозою. 

Для батьків на цьому етапі важливо не нав’язувати свої думки та бажання, коли про це не запитують. Батькам треба усвідомити, що перед ними вже сформована та доросла людина, яка сама має всі інструменти та можливості для побудови своїх життєвих планів та цілей. Будьте своїй дорослій дитині другом, а не наставником, тоді фінальний етап сепарації пройде так, як треба. 

Звісно, вікові етапи сепарації досить умовні, а також надто залежать від культурного середовища. Але в Україні, як правило, діють такі вікові рамки. 

Може звучати парадоксально, але роль батьків у процесі відокремлення від батьків дуже важлива. На кожному етапі дорослі мають бути обачними та розуміти, що не завжди треба робити так, як підказують батьківська інтуїція. Ваша дитина має бути самостійною у власному дорослому житті.

Гіперопіка від батьків - це найпоширеніша проблема, яка заважає в процесі відокремлення. Гіперопіка закриває дитині шлях до самостійного прийняття рішень та відповідальності, оскільки всі рішення і відповідальність лежать на плечах батьків. Для дитини весь досвід життя так чи інакше відбувається вперше, тому саме батьки мають мудро направляти дитину у дорослий світ. 

Сепарація від батьків: її важливість та виклики

Сепарація є цілком природним процесом, при грамотній основі, вона допомагає дитині вступити в доросле життя без зайвих психологічних та соціальних проблем. Доросле життя - це не досягнення певного віку, а самостійність.

Ознаками здорової сепарації від батьків є емоційна незалежність, самостійність у матеріальному житті, автономія у соціальному житті та, звісно, здорові стосунки з батьками. 

Вміння приймати самостійні рішення без страху осуду та засудження, відсутність потреби в постійному схваленні - це основи емоційної незалежності. 

Вміння забезпечувати себе, не залежати від коштів батьків - це база матеріальної незалежності. 

Побудова власного кола спілкування, яке ніхто не нав’язував - це про автономію у соціальному житті. 

І, що дуже важливо, сепарація у жодному разі не ґрунтується на тому, що стосунки з батьками мають бути гірше, ніж були до цього. Навпаки! При грамотній сепарації, де і батьки, і дитина рухалися в правильному напрямку, стосунки між ними будуть тільки міцніше і краще. Вони дійсно вийдуть на новий рівень, де обидві сторони розумітимуть, що мають справу з дорослими людьми.  Батьки мають розуміти, що незалежність дитини не дорівнює відсутності у неї любові до них. 

Оскільки ми вже розібрали ознаки здорової сепарації, то не оминемо увагою і типові проблеми, з якими можна зіткнутися у цьому процесі. 

Дуже розповсюджена психологічна проблема у дитини, це те, що вона може відчувати почуття провини за те, що прагне до самостійності. Це характерно для всіх вікових категорій із цим варто вчасно розібратися. Батьки мають відверто та правильно донести до дитини те, що це нормальний процес і вони хочуть в цьому допомогти. 

Тиск зі сторони батьків це теж типова проблема в процесі відокремлення. Вчіться тримати баланс між “треба навчити дитину самостійності” та “куди ж вона без нас”. Саме тому процес сепарації це про те, що вчиться тут не тільки дитина, а й батьки. Батьки мають забути такі маніпулятивні фрази як: “Ми тебе виростили, а ти…”, “Ми твої батьки - ми краще знаємо” тощо.

Невміння жити власне побутове життя. Найчастіше це теж пов’язане з явищем гіперопіки. Дитина має з підліткового віку вміти доглядати за собою, прати речі, готувати та прибирати. Це також залежить від виховання батьків.

Загалом, головна порада, яка допоможе батькам - це не діяти на емоціях. Бо емоційно жоден батько чи мама не хочуть відпускати дитину у доросле життя, але тим самим вони роблять їй негативну послугу. Ви часто будете не згодні з рішеннями чи поведінкою дитини, але ставтеся до цього з розумінням того, що відбувається дуже важливий процес, у якому треба дитину трішки відпустити. Звісно, не слід вдаватися до крайнощів, але усвідомте те, що буде багато ситуацій, в яких ви схочете втрутитися, хоча не слід.

Ваша дитина завжди залишатиметься вашою дитиною, але ставитись до неї слід як до повноцінної та окремої людини, у якої може бути інший погляд на життя, інші цінності, прагнення та бажання. Якщо ви станете для дитини наставником без тиску й звинувачень, до якого можна звернутися за порадою, коли вона цього потребує, то ви дійсно вибудуєте чудові стосунки та грамотно й правильно відпустите дитину у щасливе доросле життя.

Сепарація – це основа щасливого життя для вашої дитини

За правильно вкладений фундамент сепарації ваша дитина подякує вам через роки. У моменті дитина може не зрозуміти важливість цих процесів і це нормально, вам знадобиться терпіння і час. 

Якщо батьки провалять процес відокремлення від них, то дитина все життя буде звинувачувати їх у своїй неуспішності. У кращому випадку їй треба буде звернутися до сторонньої допомоги психолога та пройти нелегкий шлях до змін.

Правильно сепарована від батьків людина є більш стійкою емоційно, вміє гарно і правильно будувати особисті стосунки та має більше шансів на створення здорової та гармонійної родини. Тому, роль батьків тут важко переоцінити.  Пам’ятайте, що процес сепарації є чимсь новим як для вас, так і для дитини.
​Вам все вдасться!

Вам все вдасться!
​З турботою, ваш Двіжок!