“Ніхто не хоче 
​зі мною дружити”

Таку фразу дуже часто можна почути від дітей віком з 6 до 8 років. Адже саме в цей період діти починають обирати друзів не просто через спільні інтереси, а за те, хто якими людськими якостями наділений. Саме через цей фактор навряд чи можливо дружити з усіма в класі.

Школярі дивляться, як однолітки поводять себе в класі, як його оцінюють інші вчителі, як поводиться з іншими.

У цьому віці діти звертають увагу на гарну репутацію. Тож треба поводитися в присутності їхніх одноліток делікатно: не сварити публічно, не виявляти гіперопіки.

Вибір друзів на цьому етапі — здебільшого наслідування батьків. Варто чесно відповісти собі: за яким принципом я обираю людей, яку модель побудови відносин демонструю. Можна і навпаки: у дитині побачити себе, як у дзеркалі.

Основні причини, за якими дитині важко спілкуватися з іншими:

◾ Темперамент і характер дитини. Наприклад, коли сором’язливість перешкоджає заводити знайомства в нових середовищах чи відстоювати себе в оточенні більш рішучих дітей. Причина сором'язливості криється не завжди в спадковості, найчастіше це наслідок невпевненості в собі і заниженої самооцінки, які в свою чергу є наслідком авторитарного стилю виховання. 

◾ Негативний досвід. певні життєві обставини, такі як переїзд з іншого міста чи інший негативний (а часом і травматичний) досвід, наприклад, період насмішок чи принижень зі сторони інших дітей.

◾ Відсутність базових навичок спілкування. Дитина не вміє слухати, співпереживати, правильно реагувати на те, що їй говорять. Вона перебиває, ображається, може влаштувати істерику, якщо інша дитина якимось чином їй завадить чи щось скаже. Дітям, як і дорослим, не цікаво бути з тими, хто так поводиться.

Що робити батькам:

◾ Підтримайте та обійміть.

◾ Не обговорюйте дитину або її друзів. Оцінювати можна лише вчинки, а не людину.

◾ Більше говоріть з дитиною про дружбу. Подивіться мультфільми про друзів, почитайте книги, або самостійно складіть казку, поклавши в її основу ситуацію, яку переживає дитина. Розкажіть про своїх друзів і дайте зрозуміти дитині, що вона хороша і гідна дружби.

У віці 9-12 років дитина вчиться відрізняти справжню дружбу від несправжньої, опановує принцип з віршів Омара Хайяма: краще бути одному, ніж разом аби з ким. 

Навички, які мають розвинутися задля розвитку стосунків і відстоювання особистих кордонів: 

• як сказати «ні» другу та не посваритися;
• як грати разом з другом та ще однією дитиною;
• як перебороти ревнощі;
• як просити про допомогу;
• як бути вдячним;
• як подбати про іншого;
• як поводитися на рівних;
• як не піддаватися на провокації;
• які секрети можуть бути від друзів;
• як зберігати чужі таємниці.

Що можуть батьки:

◾ Щиро поговорити з дитиною про те, з якими людьми краще не спілкуватися. Покажіть типи людей, яких варто уникати, наприклад, токсичних, нарцисів, на доступних прикладах чи фільмах.

◾ Серйозно ставтеся до конфліктів, про які дитина вам розповідає. Ніколи не втручайтеся особисто, але не втрачайте шансу «проконсультувати».

Підліткова дружба відрізняється від дитячої тим, що набуває нової особливості, яка повʼязана з усвідомленням власних потреб в житті, а саме:

◾ нагальну потребу в близькій людині. Дуже часто підліткова дружба руйнується через те, що у одного зʼявляється пара, а інший при цьому ревнує і ображається. В цей період батькам не варто навʼязувати свою думку щодо того, з ким краще дружити, а з ким ні. Безумовно, батьки хочуть вберегти свою дитину від подібного досвіду, але підліток це має вирішити сам. 

Іншими причинами відсутності друзів можуть бути:

◾ соціальна тривога;

◾ депресія;

◾ занижена самооцінка;

◾ відсутність соціальних навичок в реальному (не віртуальному) житті.

В таборі ми серйозно підходимо до вирішення проблеми з приводу спілкування і дружби: 

1. Приклад здорової комунікації. Ми заохочуємо дитину висловлювати свої почуття в таборі, уважно слухаємо, і даємо зрозуміти, що почуватися невпевнено або соромʼязливо - це нормально. 

2. Завдяки командній роботі, заняттям творчістю, спільним іграм та інтересам, діти мають змогу поспілкуватися з багатьма учасниками і швидко завести друзів.
3. У разі виникнення конфліктів і непорозумінь між дітьми, наші педагоги 

професійно реагують на ситуації і вирішують ситуацію. Адже шанобливе ставлення один до одного у нас в пріоритеті. 

Дружба - невідʼємна складова розвитку особистості, і було б добре, якби ви допомогли своїй дитині, враховуючи наступні загальні рекомендації:
1. Прислухайтеся до дитини і проявляйте емпатію. Почніть з відвертої розмови про почуття дитини. Скажіть так: "Схоже, у тебе сьогодні невдалий день" або "Я бачу, ти чимось засмучений". Якщо ваша дитина розкриється і розповість, в чому проблема, ви можете продовжити "віддзеркалювати" її почуття: "Тобі було прикро, коли він/вона так сказала" або "Це так неприємно!", Так ви покажете, що розумієте дитину. Ви можете також запитати: "Хочеш, я обійму тебе?"
Якщо дитина відчуває себе знехтуваною однокласниками, їй потрібна додаткова любов вдома.
Важко бачити, як ваша дитина страждає, але пам'ятайте про те, що почуття дитини можуть швидко змінитися. Сьогодні вона говорить, що ненавидить такого-то хлопчика, а через кілька днів скаже, що вони стали кращими друзями і навпаки. Це тому що дітям не вистачає почуття перспективи. Вони просто ще не пожили досить довго, щоб дивитися на речі ширше!

2. Збирайте інформацію. Якщо ця проблема триває або повторюється, то, можливо, вам не вистачає інформації. Поговоріть з учителем, який бачить вашу дитину у взаємодії з іншими дітьми, і може розповісти вам, як це виглядає, більш об'єктивно. Ви також можете поспостерігати за тим, як ваша дитина спілкується з однолітками у дворі, в гостях, на перерві.

3. Моделюйте здорові стосунки. Ви не можете подружитися з кимось замість своєї дитини, але ви можете допомогти їй рости і розвиватися у дружніх стосунках, подаючи власний приклад. 

4. За потреби зверніться за підтримкою та допомогою. Якщо труднощі у взаємодії з дітьми тривають у дитини кілька тижнів або місяців, то вам варто звернутися до психолога або психотерапевта, який допоможе дитині подолати труднощі. Спеціаліст зможе запропонувати додаткові стратегії та рекомендації, які будуть адаптовані конкретно до потреб вашої дитини.

З турботою про ментальне здоров'я дітей, родина Двіжок!